La chimera 'd Sebastiano Vassalli
La Ca Editriss Rizzoli, doa Sebastiano Vassalli a l’avģa fąit sanmartin, lassand soa ca stņrica, l’Einaudi, a l’ha torna publicą un dij romans pģ fortuną che Vassalli a l’abia scrivł, «La Chimera»: na stņria ambientą ant ėl Sessent e ant la «bassa» novarčisa, stņria d’Inquisission e ‘d persecussion, stņria dė streghe pėr fņrsa e maledission. Ebin, rilesand costa stņria e cost romans i son rendume cont (pģ cont) ėd come le parņle piemontčise che Vassalli a buta ant soa scritura a sģo nen pņche (tante a-j na i-é ‘dcņ ant ėl romans «Le due chiese»).
Vardoma ‘n pņ: «ruera» (ch’a l’era peuj ‘n vas da neuit), «Va’ chi assą» (drita) o «I si drč», snistra (n’ordinativ pėr le vache), «stria», «bigat», «lavandere», «baragia», «balņs», «mujé», «gratņn» (cicin d’ņca), «fideghin» (saląm fąit con ėl fģdigh ėd crin), «cavagna», «bergera», e via fņrt. Tante parņle an piemontčis dla bassa ch’a dan l’ideja ‘d na presensa viva. A l’é ‘d cņ costa na bela diferensa tra l’Eutsent dėl Manzoni e ‘l Neuvsent ėd Vassalli. A part tute j’ąute diferense possģbil, Manzoni a travajava con l’ideja ‘d na lenga nassional ch’arconossģa ant ėl fiorentin. Vassalli – a distansa d’un sčcol e mes – a torna a dovré parņle ch’a fan macia e color, pģ vive ‘d tante parņle «italiacan».

ėd Giovanni Tesio - da TORINOsette dLa Stampa dij 16 d'otóber dėl 2015


Indietro